КНУТД
Київський національний університет технологій та дизайну

UA EN

«БЕЗПЕКА ТА ГУМАННІСТЬ»: ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ПАМ'ЯТІ ПРО ЧОРНОБИЛЬСЬКУ КАТАСТРОФУ

Безпека та гуманність – взаємопов’язані явища в межах розуміння трагедії на ЧАЕС. Ці умови необхідні для життя та співіснування людей, а отже є для всіх зрозумілими, але не завжди повною мірою усвідомленими. Під час повномасштабного вторгнення росії в Україну, через втрату базової потреби та цінності – безпеки, у суспільній свідомості відбувається прискорена трансформація пам’яті про Чорнобиль, що мотивує сучасне покоління брати на себе відповідальність не тільки за минуле, а й за сьогоднішнє та майбутнє.

26 квітня 2024 року до Міжнародного дня пам’яті про Чорнобильську катастрофу в читальній залі науково-технічної бібліотеки КНУТД відбувся тематичний захід «Безпека та гуманність. День пам’яті у 38-у річницю аварії на Чорнобильський АЕС».

До події працівники бібліотеки підготували відеопрезентації та книжкову виставку «Чорнобиль…Трагедія…Пам'ять».

У заході взяли участь зобувачі освіти різних курсів, найчисельнішим за представництвом та згуртованішими були здобувачі факультету управління та бізнес дизайну з їхніми педагогами – викладачами кафедри смарт-економіки Євгенією Хаустовою, доктором економічних наук, професором, і Поліною Пузирьовою, доктором економічних наук, професором.

Розпочався захід із відеопрезентації поезії Ліни Костенко «Чорнобиль-2» у авторському виконанні. Працівники науково-технічної бібліотеки – Людмила Крехова, завідувачка відділу зберігання фондів, Олександра Чепілко та Олена Котвицька, завідувачки інформаційно-бібліографічного відділу та відділу інформаційних технологій ознайомили студентів з офіційними документами та матеріалами періоду проєктування, будівництва і експлуатації ЧАЕС, а також з офіційною реакцією влади після аварії. Майже усі документи, представлені до уваги слухачів, містили гриф «секретно» від КДБ СРСР, та є доказовою базою злочинної дії влади комуністичного режиму УРСР та СРСР.

Аварія на енергоблоці № 4 Чорнобильської АЕС сталася 26 квітня 1986 року у процесі проведення проєктних випробувань однієї з систем забезпечення безпеки, і була найбільшою катастрофою в історії ядерної енергетики. Вона забрала життя тисяч людей і завдала непоправної шкоди навколишньому середовищу.

У далекому 1986 році, наука не давала повного уявлення про реальні масштаби і силу атомної аварії. Головне було – врятувати якомога більше людей. Ліквідацією аварії у перші години займалися пожежники та персонал ЧАЕС. Вони робили свою роботу в нереальних полях радіації. 27 квітня було повністю евакуйовано місто Прип’ять, що розташовано у 3 км від ЧАЕС. 2 травня було прийнято рішення про евакуацію населення з 30-км зони ЧАЕС та інших населених пунктів, що піддалися радіоактивному забрудненню. Згодом, до кінця 1986 року, із 188 населених пунктів (разом із мешканцями Прип’яті) було відселено близько 116 тисяч осіб. Порятунком людей та ліквідацією наслідків аварії займалися добровольці. Рятували ціною своїх життів, навчаючи майбутні покоління людяності, мужності і сміливості. Наша вдячність ліквідаторам – пам’ятати героїв Чорнобиля, їхній величезний подвиг, і не тільки для України, а й для всього людства.

Розлога історична довідка Українського інституту національної пам’яті про момент катастрофи та її ліквідацію, масштаби аварії й реакцію радянської влади стане у нагоді тим, хто прагне більше дізнатися про трагедію на Чорнобильській АЕС.

Чорнобильська катастрофа вплинула на мистецький рух в Україні і світі. Коли не вистачає слів для опису трагедії мистецтво своїми засобами передає масштаби горя. Мистецькі твори почали з’являтися одразу після аварії, вже з 1986 року: п’єси, поезії, книжки, документальні і художні фільми, музика, живопис…

Студентів вразили роботи народної художниці України Марії Примаченко, присвячені Чорнобилю. Сама мисткиня все життя прожила в селі, що знаходиться зовсім недалеко від станції. Вона пропустила це горе через серце і свою творчість, створивши незабутні фантастичні образи ядерної загрози. Назви її картин говорять самі за себе: «Чорнобильська біда наробила багато вреда», «Четвертий реактор пам'ять народу назавжди. А матерям – велика печаль», «Хто пожежі не знає, той жалю не має», «Ця птиця літає, свого сина шукає. А його ніде немає. Його тіло розлетілось по всій України», «Квіти присвячую загиблим на чорнобильському реакторі», «Отаким снився Четвертий енергоблок».

На зустрічі пролунали назви фільмів, книжок, авторських пісень про Чорнобиль, імена митців, художників, поетів, кінорежисерів. Значна кількість видавничих і візуальних продуктів науково-просвітницького та художнього жанру присвячена осмисленню аварії на ЧАЕС. Згадали «Чорнобиль. Хроніка важких тижнів» (1986) перший фільм про катастрофу, який розпочали знімати за два тижні після аварії. Дозвіл знімати зміг вибороти український документаліст Володимир Шевченко. Сто днів він з командою провів на станції поруч із ліквідаторами. Десятки тисяч метрів відзнятої плівки згодом були серйозно відфільтровані радянською цензурою, та все ж стрічка вийшла і показала правду про Чорнобиль. Сам фільм став не тільки важливою хронікою подій, а й одним із символів трагедії – адже Володимир Шевченко помер від променевої хвороби вже за місяць після прем’єри.

Серед присутніх на заході були і свідки «буденних» для пересічних громадян подій квітня 1986 року – хтось навчався в школі, університеті. Спогади та історії з життя наповнили зустріч та лише підкреслили трагічність цієї події. «Зона відчуження» – досвід та знання про небезпечне, смертельне, шкідливе – з’явилося у свідомості кожного покоління українців.

38 років відділяє нас від найбільшої техногенної катастрофи минулого століття – Чорнобильської трагедії. Але тема безпеки та гуманності використання ядерної енергетики в XXI сторіччі залишається актуальною як ніколи.

Щоб запобігти подібним аваріям у майбутньому 15 грудня 2000 року діяльність ЧАЄС як виробника електроенергії було припинено. Нині тривають заходи з повного зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС.

Аварія сильно підірвала довіру громадськості до ядерної енергетики. Із 1986 по 2002 рік у світі не було побудовано жодної атомної електростанції.

У грудні 2016 року Генеральна Асамблея ООН проголосила 26 квітня Міжнародним днем пам’яті про Чорнобильську катастрофу. Щороку в цей день відбуваються пам’ятні заходи, виставки про Чорнобильську трагедію.

Сьогодні Чорнобиль – місце, яке пережило вже другу катастрофу поспіль. Другою стала навала російських військ у 2022 році. Російські окупанти захопили ЧАЕС 24 лютого, а звільнили станцію 31 березня.

Боротьба за життя, незалежність, безпеку триває.

Атомні об’єкти України постійно захищаються від російських ударів. Запорізька атомна станція, найбільша у Європі, 785 днів перебуває в тимчасовій окупації. На жаль, загрози ядерного тероризму стали знов актуальними для світу.

На завершення зустрічі, увага студентів була спрямована на етичні питання науки та техніки. Зокрема говорили про неможливість позбутися людського чинника, про використання атомної енергетики для задоволення побутових потреб людей, екологічні переваги порівняно з іншими джерелами енергії, про характерні ризики, які можуть виникати у формі атомної катастрофи з глобальними соціально-екологічними наслідками, як це було у Чорнобилі.

У зв’язку з низкою гострих питань, що пов’язані з сучасним станом ядерної енергетики та досліджень ядерної безпеки в умовах повномасштабної агресії росії проти України проблеми, пов’язані з використанням атомної енергетики, спонукають сучасні держави замислюватися над створенням технологій виробництва елементів систем управління і захисту ядерних реакторів. Паралельно управляти розвитком відновлюваних джерел енергії та енергоефективності.

Чорнобильська трагедія дала поштовх для серйозного перегляду культури безпеки. Але чи достатньо переконливі та дієві висновки після цієї трагедії?!

Метою заходу «Безпека та гуманність» до Міжнародного дня пам’яті Чорнобильської катастрофи було поінформування студентської молоді про масштаби цієї катастрофи, виховання в них екологічної свідомості, критичного ставлення до історичних подій, прищеплення любові до природи, рідного краю, пробудження емпатії.

Від щирого серця нашої університетської родини ми вшановуємо пам’ять, висловлюємо вдячність та пошану героям-ліквідаторам аварії на ЧАЕС.

02.05.2024