26 квітня – 40 річниця Чорнобильської трагедії, що стала найбільшою катастрофою в історії ядерної енергетики України і світу, яка не має строку давності і забуття. Аварія забрала життя тисяч людей і завдала непоправної шкоди екології. Сьогодні ми переосмислюємо Чорнобиль як виклик історії, що продовжується в умовах російсько-української війни.
До Міжнародного дня пам’яті про Чорнобильську катастрофу в університеті відбулися низка заходів різного формату. Зокрема науково-технічною бібліотекою КНУТД було проведено тематичні заходи, об’єднані назвою «Чорнобиль: 40 років поспіль», серед яких книжкова виставка документальних та художніх видань, літературна зустріч «І вдарив чорний дзвін...» (Л.Костенко).
22 квітня 2026 року в Молодіжному бізнес-центрі КНУТД відбувся круглий стіл «Чорнобиль: 40 років поспіль». У заході взяли участь здобувачі освіти факультетів економіки та управління і хімічних та біофармацевтичних технологій.
Розпочалася зустріч із вступного слова кандидатки політичних наук, доцентки, директорки НТБ Тетяни Букорос. Відеопрезентація нагадала хронологію подій 26 квітня 1986 року, факти і цифри наслідків техногенної аварії, замовчування та засекречення керівництвом СРСР реальної картини небезпеки, проблеми ядерної енергетики сьогодні тощо.
Активну дискусію учасників круглого столу викликали питання доцільності використання ядерної енергетики та перспективи її розвитку в Україні. Особливо актуальні ці питання сьогодні, коли існує реальна небезпека, коли Чорнобильська зона та інші атомні об'єкти (зокрема ЗАЕС) розглядаються не як об'єкти мирної енергетики, а як елементи гібридної війни і ядерного шантажу. До дискусії долучилася та поділилася експертною думкою Алла Шаповалова, кандидатка політичних наук, доцентка, доцентка кафедри приватного та публічного права факультету економіки та управління.
Говорили про те, що наразі завдяки розгалуженій мережі автоматизованих постів спостереження, кожен громадянин має можливість у режимі реального часу моніторити показники радіаційного фону по всій країні.
Кожен з учасників мав змогу показати свою обізнаність по темі зустрічі під час інтерактивної розмови, яку підготувала і провела завідувачка відділу зберігання фондів НТБ КНУТД Людмила Крехова.
Чорнобильській аварії присвячено велику кількість книг, документальних і художніх, що стало темою зустрічі літературного клубу. Про висвітлення цієї трагедії в літературі розповіла завідувачка інформаційно-бібліографічного відділу НТБ Олександра Чепілко.
Учасники обговорили докумантальну повість Юрія Щербака «Чорнобиль» і книгу Нобелівської лауреатки Світлани Алексієвич «Чорнобильська молитва».
У презентації йшлося, як кращі митці України відгукнулися на трагедію Чорнобиля своїми творами.
Після Чорнобильської катастрофи мистецтво в Україні стало одним із ключових способів переживання й осмислення травми. Художники, скульптори, кінематографісти та композитори зверталися до цієї теми як до символу порушеної гармонії між людиною і природою, техногенної небезпеки та ціни людської помилки.
Згадали живопис Марії Примаченко. Хоча вона працювала у наївному стилі, її пізні роботи набули тривожних, майже апокаліптичних мотивів. Її образи ‒ це своєрідна народна метафора катастрофи, де зло має символічне, але дуже впізнаване обличчя.
Один із найвідоміших українських художників сучасності Іван Марчук у серії робіт, присвячених Чорнобилю, передає глибокий екзистенційний біль. Його унікальна техніка «пльонтанізму» створює ефект розпаду матерії ‒ ніби сам світ розсипається на нитки, що символізує руйнування природного порядку. Пейзажі стають безлюдними, холодними, наповненими тишею та відчуттям покинутості.
Окрім Примаченко та Марчука, до теми зверталися й інші митці ‒ Алла Горська (як символ морального спротиву, хоча її творчість передувала трагедії, але стала частиною культурного контексту), сучасні художники та фотографи, які працюють із зоною відчуження як із простором пам’яті та постапокаліптичної естетики.
Скульптура також стала важливим засобом пам’яті. Меморіали ліквідаторам і жертвам Чорнобиля, встановлені в різних містах України, зокрема у Київ, не лише увічнюють подвиг, а й формують простір колективної пам’яті. Вони часто зображають постаті людей у момент боротьби зі стихією або символічні образи ‒ янголів, дзвони, зламані дерева життя.
У кінематографі тема Чорнобиля стала основою для численних документальних і художніх фільмів. Українські режисери прагнули показати не тільки саму катастрофу, а й долі людей ‒ евакуйованих, ліквідаторів, тих, хто залишився. Відомим є фільм Чорнобиль: Хроніка важких тижнів, який став одним із перших документальних свідчень трагедії. Пізніше з’явилися більш філософські та художні інтерпретації, де Чорнобиль постає як метафора глобальної кризи.
У музиці трагедія також знайшла своє відображення. Симфонічні твори, реквієми, сучасні композиції передають атмосферу скорботи, тривоги та пам’яті.
Загалом, Чорнобиль у мистецтві ‒ це не лише про трагедію 1986 року. Це про крихкість техногенної цивілізації, глибоку відповідальність людини перед природою, ціну героїзму і самопожертви, пам’ять як моральний обов’язок.
Цей пласт культури продовжує розвиватися й сьогодні, адже Чорнобиль став універсальним символом, який виходить далеко за межі України і залишається актуальним для всього світу.
Для подальшого ознайомлення з Чорнобильською проблематикою НТБ КНУТД запропонувала тематичний список джерел, що включає в себе наукову інформацію, документалістику, художні фільми та літературу.
Окрему увагу на засіданні круглого столу учасники приділили досвіду Чорнобильської катастрофи та урокам безпеки після аварії. Своєчасна інформація, дисципліна та дотримання правил рятують життя. Радіація невидима і не має запаху, тому головна небезпека ‒ недооцінка ризику. В основі лежить принцип: мінімізувати контакт із джерелом випромінювання та запобігти потраплянню радіоактивних речовин в організм, а також вжити заходи радіаційного захисту.
Закінчилась зустріч хвилиною мовчання, якою вшанували ліквідаторів, пожежників, лікарів, всіх, хто загинув внаслідок аварії на ЧАЕС.
29.04.2026
